Напрями вдосконалення виробничої і соціальної структури регіону.  

Напрями вдосконалення виробничої і соціальної структури регіону.

Подолання кризи і наступний розвиток виробничої сфери обумовлюють необхідність розробки і впровадження таких елементів регулювання економічних процесів в цілому і розвитку виробничої сфери, які б забезпечували вирішення наступних задач:

- стимулювали розвиток пріоритетних галузей і виробництв, виходячи з потреб регіону і держави в цілому;

- сприяли підвищенню рівня зайнятості;

- створювали умови нормального функціонування соціальної інфраструктури.

Вирішення цих задач потребує перш за все акумуляції і розподілу інвестиційних ресурсів і місцевого бюджету. В зв'язку з цим пріоритетними напрямками фінансово-кредитного і податкового регулювання є:

- посилення стимулюючої ролі фінансових регуляторів, головним чином шляхом перегляду концепції формування фінансово-кредитної і податкової політики, що дасть змогу підприємствам оживити виробництво, забезпечити власний розвиток і поновлення доходної частини місцевого бюджету;

- удосконалення організації податкового регулювання розвитку виробничої сфери головним чином з метою суттєвого скорочення масштабів "тіньової" економіки.

Розвиток виробничої сфери сьогодні значною мірою визначається темпами і пропорціями інвестицій в технологічне переозброєння підприємств, зміну галузевої структури економіки. Основні фонди переважної більшості підприємств зношені, використовуються відсталі енерго і ресурсомісткі технологічні системи. Це потребує суттєвих інвестицій, перш за все у виробничу сферу.

Для успішного забезпечення інвестування підприємств виробничої сфери на рівні регіону необхідно вирішити три ключові проблеми:

- визначити джерела і обсяг інвестиційних ресурсів, які можуть бути залучені в виробничу сферу;

- обґрунтувати інвестиційні пріоритети;

- розробити ефективний механізм акумуляції і використання інвестиційних ресурсів.

Для цих цілей розроблено методику формування оптимальної інвестиційно-фінансової програми підприємства, яка включає: формулювання цілі здійснення капіталовкладень; формування переліку планованих альтернативних інвестиційних об'єктів; прогнозування необхідних витрат і можливих прибутків, пов'язаних із реалізацією інвестицій; формування переліку потенційно можливих джерел фінансування інвестиційної програми.

Використання запропонованої методики при довгостроковому плануванні діяльності підприємства дозволить ув`язати вигідність від реалізації інвестиційних проектів з оптимізацією умов їхнього фінансування і тим самим забезпечити найбільш ефективні результати капіталовкладень.


9841954038226311.html
9841987141672017.html
    PR.RU™